Нормальна ЕКГ: швидкість і амплітуда запису

Швидкість запису ЕКГ

Запам'ятайте: стандартна швидкість запису ЕКГ - 25 мм/сек., і ви використовуватимете цю швидкість у 99% ситуацій крім випадків, перелічених нижче. Всі сучасні апарати використовують цю швидкість за замовчуванням, додатково дозволяючи використовувати швидкість 50 мм/сек., а деякі - 10 мм/сек. та 12,5 мм/сек.

В своїй практиці ви можете зіштовхнутись з тим, що в деяких медичних установах досі рутинно використовують швидкість запису 50 мм/сек. Така швидкість широко використовувалась у лікарнях СРСР, але вже в кінці 1990-х років відбувся поступовий перехід на 25 мм/сек.  З впровадженням в Україні сучасних стандартів надання медичної допомоги переважно більшість медзакладів використовує міжнародно затверджений стандарт запису - саме 25 мм/сек. (SCST Consensus, 2017).

 

Ось так ЕКГ одного і того ж пацієнта виглядає на різній швидкості запису:

speed-of-recording-ecg

 

Коли використовувати інші швидкості запису?

Швидкість 50 мм/сек доцільно використовувати у таких ситуаціях:

  • Коли через високу частоту скорочень комплекси розташовані надто близько один до одного і стає складно розрізнити необхідні параметри зубців та сегментів;
  • Коли потрібно дуже точно порахувати ширину зубців та інтервалів (наприклад, у разі підтвердження чи спростування наявності блокади ніжок пучка Гіса, де ширина QRS є одним із основних діагностичних критеріїв);

Тобто, у рутинній практиці – це поодинокі ситуації. Постійно швидкість 50 мм/сек використовують лише у спеціалізованих відділеннях, наприклад, відділеннях аритмології.

Швидкість 10 мм/сек додатково використовують для реєстрації рідкісних ЕКГ-подій, наприклад, поодиноких екстрасистол, на які скаржиться пацієнт. Для цього записують т.зв. "ритмограму" - на 60 сантиметрах ЕКГ-паперу можна зареєструвати 1 хвилину ЕКГ і "зловити" ту поодиноку екстрасистолу або минущу блокаду, яку ви, швидше за все, пропустите при стандартному записі.

 

Амплітуда запису ЕКГ

Стандартна амплітуда запису ЕКГ - 10 мм/мВ. Також використовується амплітуда 5 мм/мВ та 20мм/мВ. Дізнатися, яка амплітуда використовувалася при реєстрації, можна або за "контрольним мілівольтом" на початку запису, або за текстовим вказівником амплітуди.

Приклад реєстрації ЕКГ одного пацієнта з різною амплітудою:

 ampl-diff-5-10-20

Як бачите, при збільшенні амплітуди до 20 мм/мВ ЕКГ розтягується вгору і вниз, а при використанні 5 мм/мВ стискається і стає меншою.

Враховуйте, що всі вольтажні критерії (наприклад, гіпертрофія камер серця, патологічна елевація/депресія ST) вказані для амплітуди запису 10 мм/мВ. Якщо під час запису використовувалася інша амплітуда – враховуйте це у розрахунках!

Наприклад, при амплітуді 5 мм/мВ висота зубця R становить 8 мм. Це означає, що насправді його висота – 16 мм!

 

Амплітуду 5 мм/мВ використовують, коли ЕКГ пацієнта має дуже велику амплітуду і не вміщується в ширину стрічки запису (зубці ніби обрізані зверху і знизу) або накладаються один на одного (приклади №2,3 та 4 нижче).

Амплітуду 20 мм/мВ використовують, коли потрібно "розтягнути" електрокардіограму вертикально:

  • Вольтаж ЕКГ пацієнта дуже низький і не вдається розгледіти морфологію зубців;
  • Потрібно точно визначити наявність/відсутність хвилі Р, а її вольтаж дуже малий (приклад №5 нижче);
  • Є сумніви щодо наявності елевації ST при гострому інфаркті, а відведення має низький вольтаж (наприклад, відведення aVL).

 

Основні причини високого вольтажу ЕКГ:

  • Виражена гіпертрофія міокарда шлуночків (наприклад, при гіпертензії, "спортивному серці" і т.п.);
  • Близьке розташування електрода до міокарда (наприклад, у худих пацієнтів або після резекції нижньої частки лівої легені - див. клінічний випадок);
  • Неправильний напрямок деполяризації шлуночків (наприклад, при блокаді лівої ночі пучка Гіса, шлуночкової екстрасистолії та ін.).

 

Основні причини низьковольтажної ЕКГ:

  • Наявність "ізолюючих" прошарків навколо серця: рідини (гідроперікард, гідроторакс), повітря (пневмоторакс, емфізема), жиру (ожиріння) тощо.
  • Зниження кількості життєздатного міокарда (кардіосклероз, амілоїдоз серця, дилятаційна кардіоміопатія тощо).

 

Приклад 1: різна амплітуда в одному записі

Залежно від апарата, який записує ЕКГ, і його налаштувань, під час друку апарат може автоматично змінювати амплітуду запису, щоб умістити комплекси без перекриття. Наприклад, на ЕКГ нижче апарат роздрукував відведення V1-V3 з амплітудою 10 мм/мВ, а відведення V4-V6 – 5 мм/мВ. Це видно як за контрольним мілівольтом перед записом, так і за вказаною зверху стрічки амплітудою запису.
2 voltages example

 

Приклад 2: накладання комплексів із великою амплітудою

У цьому прикладі амплітуда запису становить 10 мм/мВ. При цьому більш "розмашисті" QRS в грудних відведеннях наклалися один на одний і стали складно аналізуємими. У такій ситуації ЕКГ записується або по три відведення замість шести (кожному відведенню дається більше місця), або амплітуда запису зменшується до 5 мм/мВ, як у прикладі вище.

overlap example

 

Приклад 3: накладання екстрасистолічних комплексів

При амплітуді запису 10 мм/мВ шлуночкові екстрасистоли (кожне друге скорочення) перехльостуються, створюючи запис, що погано читається. Як і в попередньому прикладі необхідно записати ЕКГ по три відведення або зменшити амплітуду запису до 5 мм/мВ.

overlap example

 

Приклад 4: комплекс QRS не вміщується на стрічці

Апарати, що пишуть ЕКГ на вузькій стрічці по одному відведенню, у деяких випадках (як у даного хворого з повною блокадою ЛНПГ) не вміщують високоамплітудний QRS на папері і комплекс виявляється "обрізаним" знизу або зверху. Глибину зубця S в даному випадку визначити неможливо – необхідно зменшити амплітуду запису та повторити реєстрацію ЕКГ.
voltage too high

 

Приклад 5: виявлення низьковольтажних Р

У цьому записи хвилі Р стають явними лише за збільшення амплітуди запису.
Також зверніть увагу, що збільшується не лише амплітуда зубців, а й амплітуда шумів.

amplitude-expl

 

 

Мова сайту:

UA RU EN