"Перебої" в роботі серця у молодого пацієнта

1. Розбір ЕКГ:

Дивимося на стандартні і посилені відведення (I, II, III, aVR, aVL, aVF): 

• Перше, що звертає на себе увагу, - це різниця у морфології першого та наступних комплексів QRS: тривалість першого комплексу - 0,07 сек., тривалість наступних - 0,12 сек., до того ж, у цих комплексах відмічається депресія сегменту ST  до -0,2mV. 
• Другий незвичний факт - це однакові R-R інтервали. Отже, жоден із комплексів не є екстрасистолічним. Більш того, і першому, і наступним комплексам передує зубець P, що означає, що всі скорочення - синусові.
• Третя особливість - вкорочення інтервалу PQ у всіх комплексів, окрім першого.
• Четвертий незвичний факт - це раптова зміна ЕОС з нормальної (у першому комплексі) на відхилену вліво (в наступних). 

Тепер погляньмо на грудні відведення V1-V6:

• Ми бачимо абсолютно нормальну ЕКГ, з нормальної ширини QRS і нормальним PQ. 

2. Діагноз:

 Така комбінация ознак вказує лише на один можливий діагноз: минущий WPW-синдром.

Тут є і вкорочення PQ, і дельта-хвиля, за рахунок якої розширений QRS, і депресія ST, обернена за напрямком до дельта-хвилі.

На даній кардіограмі WPW-синдром проявився лише в шести комплексах, що так сильно відрізняються від першого, нормального скорочення. В грудних відведеннях також зареєстрована нормальна ЕКГ - додатковий пучок проведення заблокувався десь у момент переключення ЕКГ-апарата на запис грудних відведень.

3. Рекомендації пацієнту:

WPW-синдром небезпечний суправентрикулярними та шлуночковими тахіаритміями, що здатні спричинити втрату свідомості і смерть хворого.

Наш пацієнт має лише мінімальні симптоми, можливо, пов'язані із "включенням" додаткового пучка проведення, отже, пацієнт потрапляє до групи низького ризику. Але ми все одно маємо впевнитись у відсутності навіть коротких епізодів тахікардії на фоні навантаження.

Рекомендації:

• Велоергометрія для виявлення можливих епізодів тахіаритмій.
• У випадку виявлення життєзагрожуючої аритмії - катетерна радіочастотна абляція додаткового пучка проведення.
• За відсутності життєзагрожуючої аритмії при навантажувальній пробі - проведення т.зв. ЕФД (електрофізіологічного дослідження).
• За неможливості спровокувати тахіаритмію при ЕФД - спостереження за хворим. Як варіант - повторення ВЕМ раз на рік.

Зверніть увагу, що медикаментозне лікування ми поки що не призначаємо. Воно необхідне лише на етапі підготовки до радіочастотної абляції, або ж якщо у хворого є протипоказання до такої процедури.

P.S.: На даній ЕКГ зафіксовано WPW тип Б. Для того, хто цікавиться - читайте підручник В.Н. Орлова (російською мовою).